ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ІСТОРІЇ Й ТЕОРІЇ СОЦІОЛОГІЇ

 

Тема 1.  Теорія та методологія соціології

Науковий статус соціології: виникнення, основні етапи становлення. Еволюція предметної області дослідження соціології. Макро- і мікро соціологічний підходи до вивчення суспільства. Проблема предмету і об’єкту соціології. Методологічні основи соціології, плюралізм позицій.

Структура соціологічної системи знань. Теоретичний і емпіричний рівні соціологічного знання. Взаємозв’язок теоретичної, прикладної та практичної соціології. Категоріальний апарат соціології, його призначення. Поняття «суспільство», «держава»,  «громадянське суспільство»: спільне і відмінне. Співвідношення понять «суспільне» і «соціальне». Характеристика і осмислення понять «соціальний інститут»,  «соціальна група», «соціальна спільнота», «соціальна організація», «особистість», «соціальні відносини», «соціальні закони» тощо.

Соціологія в системі суспільних наук. Зв‘язок соціології з філософією, історією, психологією, політологією, етикою, економічною теорією. Функції соціологічної системи знань, їх завдання у вирішенні суспільних проблем.

 

Тема 2. Протосоціологія. Виникнення і становлення соціальних знань про суспільство

Виникнення і становлення протосоціологічних знань. Основні етапи, форми та напрями розвитку. Характеристика перших форм соціального відображення світу (міф, епос). Соціальні погляди мислителів Індії та Китаю. Вклад історичної науки у формування соціальних знань про суспільство.

Внесок філософської науки та її роль в становленні соціологічного знання. Соціальні теорії Стародавньої Греції (Демокрит, Платон, Аристотель). Космологічний фаталізм – сутнісна ознака соціальних поглядів античності.

Соціально-політичні вчення Середньовіччя, основні особливості форму­вання. Провіденціалізм - основна форма відображення соціальної реальності в епоху Середньовіччя. Соціальні концепції Августина Блаженного, Томи Аквінського та ін. Епоха Відродження та її особливості. Гуманізм, натуралізм, неоплатонізм – провідні напрями суспільного знання пізнього Середньовіччя.

Соціальні ідеї і концепції Нового часу. Натуралізм – провідний принцип науки.  Концепції суспільного договору Томаса Гоббса,  Джона Локка, Жан Жака Руссо.

Значимість наукового доробку Ш.Монтеск’є, особливос­ті становлення філософсько-історичних концепцій суспільного роз­витку (Ж.А.Кондарса, І.Г.Гердер, Г.В.Гегель та ін.) та їх значення у формуванні теоретичного ґрунту для соціології як науки.

 

Тема 3. Основні етапи і тенденції розвитку соціологічної думки ХІХ ст.

Контівський етап в розвитку соціології ХІХ ст. Соціологічна концепція О.Конта. Позитивізм як теоретико-методологічний напрям в соціології. Натуралістичні школи в позитивістській соціології, їх характеристика (органіцизм, соціал-дарвінізм, расо­во-антропологічна та географічна школи). Соціологічні концепції Г.Спенсера, Л.Гумпловича, Ж.Гобіно, Г.Бокля. Марксизм і його вплив на суспільну думку ХІХ ст.

Психологічний напрям у соціології, основні плини. Концепції «психології народів» та «психології натовпу» (Гюстав Лебон, Габріель Тард), їх спе­цифіка. Інтеракціонізм та інстинктивізм як теоретичні напрями. Концепції З.Фройда, Ч.Кулі. Значимість психологічного напряму в розвитку соціології ХІХ ст.

Німецька формальна соціологія. Соціологічні концепції Г.Зіммеля та Ф.Тьонніса. Значимість формальної соціології у формуванні понятійного апарату науки.

Соціологізм Е.Дюркгейма і розуміюча соціологія М.Вебера. Антипозитивістські тенденції у соціології ХІХ ст.

Особливості становлення та джерела розвитку української соці­ологічної думки. Дослідження Женевського гуртка українських вче­них як перші зародки формування самостійних соціологічних праць. Вклад М. Драгоманова, І.Франка, і М. Грушевського у становлення української соціо­логічної думки. 

 

Тема 4. Соціологічна думка ХХ ст.

Особливості формування та основні етапи розвитку соціологічної думки ХХ ст. Основні напрями (символічний інтеракціонізм, структурний функціоналізм, неопозитивізм, структурний функціоналізм, інвайронменталізм, неомарксизм, етнометодологія, феноменологічна соціологія) і школи (Чікагська, Колумбійська, Франкфуртська, Британська).

Емпірична соціологія (20-40 рр.), її особливості. Використання емпіричних методів без орієнтації на загальні теорії. Формування   великої кількості галузевих соціологій. Дослідження проблем спілкування, людських відносин, рольової гри в малій соціальній групі. Символічний інтеракціонізм як теоретичний напрям емпіричної соціології (Дж.Мід). Метод психодрами і соціометрія Дж.Морено.

Соціологія індустріального розвитку (50-60 рр.), особливості формування. Відродження європейської традиції теоретичної соціології. Технологічний детермінізм – основний теоретичний підхід у поясненні соціального прогресу. Формування різноманітних концепцій розвитку цивілізації («єдиного індустріального розвитку», теорія конвергенції), доктрини масового суспільства. Розширення можливостей управлінського характеру соціології. Структурний функціоналізм як новий теоретичний підхід до вивчення і пояснення соціальної дійсності (Т.Парсонс).

Емпіричні дослідження 50-60 рр. і їх проблематика (культура, освіта, стратифікація, масова комунікація). Феноменологічна соціологія (соціальна реальність – результат повсякденної соціальної взаємодії індивідів в процесі комунікації). Соціологічна концепція А.Шюца.

Новітня соціологія (70 рр. – по нині). Криза «класичних» положень теоретичної соціології і формування нових (теорії середнього рівня). Еволюція теоретичних засад символічного інтеракціонізму (Г.Блумер), феноменологічної соціології (Е.Гусерль). Етнометодологія Г.Гарфінкеля. Концепції соціальних змін, постіндустріального розвитку. Конфліктологічна парадигма, її особливості.

Характеристика розвитку соціології ХХ ст. в Україні. У 90 рр. ХХ ст. соціологія в Україні набуває статусу академічної науки. Розвиток вітчизняної соціології виявляв такі тенденції: утвердження соціологічних методів; методик, узгодження стосунків з суміжними галузями знання; невідповідність між нагромадженим обсягом емпіричного матеріалу і його теоретичним обґрунтуванням. Основними напрямами соціологічних досліджень особливості соціальної стратифікації українського суспільства, соціальних конфліктів у процесі трансформації суспільства, самовизначення молоді, соціологія освіти. Напрацювання вітчизняних соціологів Є.Головахи, А.Ручки, С.Макєєва, В.Циби, В.Пічі тощо.

Основні теоретичні напрями в розвитку соціології ХХ ст. і соціальна реальність суспільств, що модернізуються.

 

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

СУСПІЛЬСТВО, ЯК СОЦІАЛЬНА СИСТЕМА

 

Тема 5. Суспільство: сутність, типи, тенденції розвитку  

Взаємозв‘язок  суспільства і природи як природно-історичного процесу. Основні етапи взаємодії суспільства і природи: відносне відокремлення людини від природи; виникнення основних видів господарської діяльності і створення власних соціальних механізмів саморегулювання та самоорганізації; науково-технічна революція і потреба в науковому регулюванні впливу суспільства на природу.

Теоретико-методологічні підходи до розгляду суспільства: системно-методологічні, інтеракціоністські, технократичні, феноменологічні. Ознаки суспільства (територія, автономність, універсальність, інтегративність). Структурні елементи суспільства: статусно-рольові позиції, соціальні інститути, соціальні відносини.

Типології сучасних суспільств. Марксистська типологія (первісні, рабовласницькі, феодальні, капіталістичні, комуністичні). Технократична типологія (традиційні, індустріальні, постіндустріальні). Історична типологія (ранні суспільства - мисливців, збирачів, скотарські, аграрні, традиційні; сучасні суспільства – суспільства першого, другого, третього світу).

Суспільство як соціальна систе­ма. Різновиди соціальних підсистем суспільства. Базові компоненти соціальних систем: соціальна дія, соціальна взаємодія, соціальні відносини, соціальні потреби, соціальні цінності та елементи культури, об‘єкти і засоби соціальної діяльності, соціальний контроль.

Сучасні суспільства. Модернізацій ні процеси в сучасних суспільствах. Органічна і неорганічна модернізація. Економічна і політична глобалізація сучасних суспільств. Соціальні зміни в українському суспільстві.

 

Тема 6. Соціальна структура суспільства

Соціальна структура суспільства як сукупність взаємопов‘язаних, взаємодіючих між собою упорядкованих соціальних спільнот, груп та відносин між ними. Соціальні спільноти – об‘єднання людей, які характеризуються  загальні умови життєдіяльності (опосередковані економічними, політичними та соціальними особливостями); спільні інтереси індивідів, що взаємодіють між собою;  відношення до конкретних соціальних інститутів та цінностей; належність до історично сформованих територіальних утворень. Різновиди спільнот (класи, верстви, нації, політичні і громадські організації). Соціальні групи – відносно стала сукупність людей, яка характеризується соціально значущими ознаками (вік, дохід, професія, стать, релігія та ін.). Різновиди соціальних груп (біологічні, психологічні, виробничі, професійні та ін.)

Основні різновиди та типи (сильний, слабкий) соціальних структур. Стратифікаційний та системно-організаційний підходи дослідження соціальної структури.

Характеристика теорій стратифікації К.Маркса, М.Вебера, П.Сорокіна, Е.Гідденса, Т.Парсонса, їх порівняльний аналіз. Основні страти­фікаційні виміри, форми та джерела. Характеристика основних стратифікаційних моделей суспільства. Стратифікаційні системи суспільства.

Соціальна структура згідно системно-організаційного підходу. Соціальні інститути як засоби соціального контролю за поведінкою людей у життєво важливих сферах суспільного життя та відтворення статусно-рольових позицій індивідів у різних типах соціальних організацій. Основні соціальні інститути суспільства (сім‘я та шлюб; виробництво, держава, освіта, релігія).

Соціальна мобільність як переміщення соціальних груп, індивідів між різними соціальними позиціями (статусами). Різновиди соціальної мобільності: горизонтальна і вертикальна; індивідуальна і колективна; внутрішньо-генераційна і міжгенераційна. Поняття «швидкості мобільності» та «інтенсивності мобільності».

Маргінальність як стан соціальної структури. Різновиди соціальної маргінальності (культурна, структура, соціальної ролі). 

Основні тенденції перетворень соціальної структури українського суспільства:

- строкатість та мозаїчність  соціальної структури;

- зміни у системі визначальних чинників соціального статусу індивідів (самоідентифікація в основному за економічним критерієм;

- різке розшарування населення; соціальна мобільність є масово примусовою з домінуванням нисхідних соціальних переміщень;

- формування середнього класу не від реального виробництва, а від обслуговування багатих верств суспільства;

- маргіналізація суспільства;

- закритість елітних груп в Україні. 

 


Тема 7. Соціологія культури

Культура як соціальне явище. Культура як предмет і об‘єкт дослідження соціології. Основні категорії соціології культури. Основні теоретико-методологічні підходи дослідження культури: функціональний, конфліктний, технологічний, діяльний, побутовий. Структурні елементи культури (соціальні норми, мова, знання, вірування, культурні універсалії, культурний спадок, спосіб життя, соціальний досвід). Основні функції культури у суспільстві.

Основні різновиди культури: матеріальна, духовна, політична, економічна, особистісна, дозвільнева тощо.

Форми культури: загальнолюдська, елітарна, народна, масова, суперкультура, субкультура, контркультура, антикультура. 

Культура і цивілізація: порівняльний аналіз. Тенденції розвитку культури. Соціокультурні конфлікти.

Соціокультурне середовище в Україні. Трансформаційні процеси і зміни механізмів соціального контролю. Ринкові відносини і процес комерціалізації основних аспектів культурного життя. Основні стратегії виживання.

 

Тема 8. Соціологія особистості

Людина і суспільство. Соціальна природа людини. Сутність по­нять «особистість», «індивід», «індивідуальність». Специфіка соціологічного підходу у дослідженні особистості. Соціологічні концепції особистості.

Соціальний статус,  соціальна роль, самосвідо­мість, ціннісні орієнтації, потреби, інтереси, норми, настанови, мотиви діяльності як основні структурні елементи особистості.

Основні механізми соціалізації індивіда в суспільстві. Соціалізація та її основні форми. Етапи, агенти й інститути соціалізації. Фактори соціалізації. Теорії соціалізації індивіда. «Соціальний тип особистості» як узагальнене відображення сукупності соціальних якостей, властивих значній частині індивідів. Типології особистості та їх критерії (за вибором мети і засобів її реалізації: конформіст, новатор, бунтівник, ізольований тип; за пріоритетом цінностей: традиціоналіст, ідеаліст, гедоніст, реаліст, фрустрований тип).

Девіантна поведінка: сутність, причини, шляхи набуття. Девіація  і соціальна норма. Різновиди девіантної поведінки (пияцтво, злочинність, наркоманія, самогубство). Боротьба з соціальними відхиленнями.

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3

СПЕЦІАЛЬНІ СОЦІОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ

 

Тема 9. Соціологія освіти

Освіта як предмет і об‘єкт дослідження соціології. Етапи розвитку соціології освіти. Дослідження наших сучасників у галузі соціології освіти. Основні концептуальні підходи до освіти в соціології: соціокультурний, системний, інституціональний, соціокомунікативний. Функції освіти в суспільстві (професіоналізації, відтворення соціальної структури, виховна, соціалізації, загальноосвітньої підготовки тощо).

Структура соціології освіти (основні категорії, соціальна організація освіти, соціальна структура сфери освіти, соціальні відносини у межах освіти, соціальні аспекти взаємодії освіти з соціальними інститутами суспільства).

Категорії соціології освіти: культура, освіта, виховання навчання, самоосвіта, безперервна освіта, соціальні функції освіти, ефективність системи освіти.

Соціальна організація інституту освіти: формальна і неформальна. Горизонтальний (дошкільна, загальна середня, вища, професійно-технічна, післядипломна, самоосвіта, докторантура та ін.) та вертикальний (взаємозв‘язок між різними типами навчальних закладів) зрізи організації інституту освіти. Професійна і непрофесійна освіта, їх призначення.

Соціальні відносини у сфері освіти. Класифікація соціальних відносин за критеріями:

- соціальні цілі та інтереси;

- змістом та формою;

- суб‘єктами соціальних відносин і ступінню їх контактності.

Освіта в Україні, процеси реформування. Головні проблеми української системи освіти:

- зміст навчання;

- якість підготовки, умови праці та оплата праці вчителя;

-  фінансове забезпечення потреб освіти;

- проблема наступності змісту освіти;

- визначення попиту у фахівцях на ринку праці;

- доступність різних рівнів освіти.

 

Тема 10. Соціологія сім'ї

Сім'я як об'єкт дослідження соціології. Поняття  «сім‘я» та «шлюб» як основні категорії соціології сім‘ї. Понятій­ний апарат соціології сім'ї: умови життя сім'ї, структура сім'ї, фун­кції сім'ї, життєвий цикл сім'ї, спосіб життя сім‘ї їх, характеристика. Ретроспективний аналіз становлення сім'ї як соціального осередку суспільства. Характеристика історичних форм шлюбно-сімейних відносин: від проміскуїтету, групового шлюбу (полігамія) до індивідуального парного шлюбу: патріархальний, нуклеарний. Класифікація типів сімей. За кількістю дітей: бездітна, однодітна, мало- і багатодітна. За складом: неповна, проста (нуклеарна), складна. За типом лідерства: егалітарні, авторитарні. За однорідністю соціального складу: гомогенні, гетерогенні та ін.

Сім‘я як соціальний інститут і мала соціальна група. До розгляду сім‘ї як соціального інституту відносять таке коло питань: суспільна свідомість у сфері шлюбно-сімейних відносин; спосіб життя сім‘ї і суспільні потреби; стабілізація сімейних стосунків тощо. В аналізі сім‘ї як соціальної групи розглядають питання ціннісних орієнтацій сім‘ї, структури влади, соціальних норм поведінки, соціального контролю. Соціальні функції сім‘ї.

Криза сучасної сім‘ї (співжиття, нетрадиційні сім‘ї, проблема насилля, інцесту).

Специфіка функціонування сучасної української сім'ї. Основні тенденції:

-        зміна значень функцій сім‘ї;

-        утвердження як основної моделі нуклеарної сім‘ї;

-        зміна рольових позицій подружжя;

-        лібералізація статевих відносин;

-        послаблення ролі цінності сім‘ї;

-        зниження рівня народжуваності;

-        збільшення числа альтернативних форм шлюбу;

-        збільшення кількості розлучень;

-        зростання кількості неблагополучних сімей.

 

Тема 11. Соціологія конфлікту

Конфлікт як соціальне явище. Історія формування наукових поглядів на конфлікт (Античність, Середньовіччя, Новий час, ХІХ – ХХ ст.). Основні ідеї теорії конфлікту на сучасному етапі розвитку соціологічної думки (веберівська адміністративна школа, школа «людських відносин», школа фройдизму, практичний напрямок по регулюванню конфліктів). Сучасні напрями дослідження конфлікту: каузальний, функціональний, цільовий, діалектичний. Причини конфліктів (ресурсна, ціннісна, інформаційна, структурна, поведінкова).

Ключові поняття соціології конфлікту: конфлікт, конфліктна ситуація, суб‘єкт конфлікту, об‘єкт конфлікту, предмет конфлікту, ознаки конфлікту, кордони конфлікту.

Динаміка конфлікту (латентна, демонстративна, агресивна, батальна стадії розвитку). Типи поведінки в конфліктній ситуації: «втеча», «поступливість», «боротьба», «компроміс», «співробітництво». Форми перебігу конфлікту («відкрита», «прихована», «сліпа», «невідома»).

  Функції конфлікту. Типи конфліктів. За способами вирішення (насильницькі і ненасильницькі). За сферами прояву (політичні, економічні, соціальні). За спрямованістю дії (вертикальні, горизонтальні). За ступенем вияву (скриті, відкриті). За кількістю учасників (внутрішньо-особистісні, між особою і групою, міжособистісні, між групові, між організаційні).

Технології регулювання конфліктів (морально-силові, переговорні, інтегративні, ідеалістичні).

 

Тема 12. Соціологія молоді

Соціологія молоді як спеціальна соціологічна теорія. Об‘єкт і предмет соціології молоді. Основні завдання соціології молоді. Молодь як соціально-демографічна група, сутнісні риси молоді. Основні напрямки вивчення молоді у соціології: психоаналітичний (природа конфліктів між поколіннями, етапи соціалізації і певні типи соціально-психологічної зрілості); структурно-функціональний (соціалізація молоді як процес поетапного набуття статусно-рольових позицій із суворо закріпленими соціальними функціями сприяє само відтворенню соціальної системи); культурологічний (особливості молодіжної свідомості, мотивація соціальної діяльності, ставлення до навколишньої дійсності, зумовлені конкретно-сторичними умовами буття). Соціальні функції молоді в суспільстві (відтворення, трансляційна, інноваційна).

Молодіжна субкультура як форма соціальної адаптації . Субкультурні типи молоді («нормальна», деліквентна,  культурні бунтарі, політично активна молодь). Модернізаційні і постмодернізаційні процеси і молодіжні субкультури. Роль молодіжних субкультур: культуротворча і деструктивна.

Молодь в Україні. Модернізаційні процеси і зниження соціального контролю за поведінкою молоді. Зростання соціально-культурної автономії молоді і її наслідки (проблема передавання соціального досвіду, конфлікт поколінь).

Соціально-політична та економічна ситуація в Україні та ї вплив на настрої, ціннісні орієнтації, ідеали молоді. Правова незахищеність і низька правова культура молодого покоління. Молодіжні субкультури і їх зміст в Україні (авангардистські і конфронтаційні до усталеної культури; толерантні у стосунках з офіційними установами; соціально-культурно нейтральні; консервативні; контркультурні).

 

Тема 13. Соціологія громадської думки

Соціологія громадської думки як спеціальна соціологічна теорія. Предмет і об‘єкт соціології громадської думки. Громадська думка як соціальне явище. Основні концептуальні підходи дослідження громадської думки. Механізм формування та функції громадської думки.

Структура громадської думки. Суб‘єкт і об‘єкт громадської думки. Типи суджень громадської думки (оцінні, аналітичні, конструктивні). Канали вираження: прямі, опосередковані, спеціалізовані. Складові компоненти громадської думки (соціальна оцінка, елементи знання, уявлення, настанови, емоції, вольові елементи). Форми прояву громадської думки (оцінка, скарга, порада, схвалення, протест).

Громадська думка і засоби масової інформації (ЗМІ). Маніпулятивні технології у поширенні інформації. Основні способи, методи і принципи подачі інформації («напівправда», «спіраль замовчування», «ефект присутності», «відволікання уваги», вживання незрозумілих термінів тощо).

Громадська думка і українське суспільство. Соціально-політична та економічна ситуація в Україні і її вплив на механізм формування громадської думки. Соціологічні опитування громадської думки і проблема інтерпретації і презентації результатів опитувань в Україні.

 

Тема 14. Етносоціологія

Етносоціологія: предмет та об'єкт дослідження. Основні поняття етносоціології (етнос, етнічна група, етнічна меншина, нація, міжетнічні відносини). Основні питання дослідження етносоціології: етнічність і соціалізація; етнічні конфлікти; міжетнічні відносини тощо.

Етнічні та етносоціальні спільноти, їх характеристика. Основні теоретико-методологічні підходи дослідження (М.Вебер, К.Поппер, Е.Сміт та інші). Етнічні меншини і їх різновиди. Типи міжетнічних відносин (співіснування, асиміляція, метисизація, злиття етносів).

Національне будівництво та міжетнічні відносини в Україні. Економічний, політичний і культурний аспект національно-етнічних відносин в Україні. Націоналізм як теорія і практика етнічних відносин. Етнічні стереотипи і їх роль у розвитку української нації.

 

Тема 15. Соціологічні дослідження: поняття, методи, методика

Соціальні передумови виникнення емпіричної соціології. Соціальні дослідження античності, середньовіччя та Нового часу (соціальний облік людей). ХІХ ст. – становлення перших соціологічних центрів дослідження різноманітних соціальних явищ і процесів. А.Кетлє, Ле Пле, Е.Енгель, У.Томас, Ф.Знанецький та їх внесок у розвиток соціологічних досліджень. Роль Чікагського університету у розвитку соціологічних досліджень ХХ ст.

Соціологічні дослідження: поняття, функції. Структура соціологічного дослідження (суб‘єкт, об‘єкт, засоби пізнання, соціальні та гносеологічні умови пізнання, результат дослідження). Етапи соціологічного дослідження. Класифікація соціологічних досліджень.

Характеристика основних методів соціологічних досліджень. Методи збору інформації: опитування (анкетування, інтерв‘ю, експертної оцінки, соціометрія), спостереження (стандартизоване і нестандартизоване; лабораторне і польове; включене і невключене), аналіз документів (традиційний, формалізований, вибірковий). Методи аналізу й обробки інформації (групування, класифікація, типологізація).